27.03.2022

Життєві принципи християнського учителя

(для вчителів основ християнської етики і не тільки)

Вітаю усіх вчителів предметів духовно-морального спрямування, усіх, хто причетний до викладання даних предметів, хто докладає зусиль, щоб ці предмети були у навчальних закладах!

         Нам потрібно пам’ятати, що Ісус є найбільшим Учителем усіх часів і народів. Тому, щоб стати учителем основ християнської етики, перш за все потрібно стати учнем Христа!

         Тож бажаю усім щастя.

Бо як сказав Войцех Ейхельбергер: «Для того, щоб виростити щасливих дітей, потрібно самому бути щасливим.»

         В поняття щастя кожен вкладає щось своє. За словами  В. Барки:

• Щастя – це коли людина знайде собі дорогу, йдучи якою досягає мети спасіння в вічності й допомагає іншим своєю працею.

За словами Томи Кемпійського: «Без приятеля не зможеш щасливо жити, і якщо Ісус не буде твоїм найсердечнішим приятелем, будеш дуже сумним і самотнім».

Повноти щастя без Бога не існує. Справжнє щастя – це жити з Богом, відчувати Його присутність в кожній миті свого життя. Для цього ми повинні віддати Йому перше місце у своєму житті.

Як сказав святий Августин:

• Де Господь на першому місці, там все на своєму місці.

Ми повинні самі дотримуватися цього принципу і донести його дітям. І допомогти їм стати щасливими.

Бруно Ферреро наголошує:

• Тільки Бог дає життя; але ти – навчи жити.

Як ми повинні навчати?

В. Альбісетті дає пораду:

• Немає кращої опіки, кращої програми для життя дитини, ніж добрі долоні Ісуса і правда Євангелія.

Ми маємо нести цю правду, а

• Ісус – учитель-ремісник, який бачить можливості, що приховані в кожному з нас. (Б. Кавано)

Допоможе нам.

Адже, за словами Т. Гадсона

• Кожна дрібниця нашого життя в руках Божих може перетворитися на щось прекрасне.

Та як краплинка із краплинкою утворюють дощик, а з нього струмочок, з якого бере початок річка, що несе свої води до моря чи океану,  нота із нотою творять симфонію, буква із буквою – слово, речення, поему, роман, так наші маленькі справи допоможуть у вирішенні великої проблеми.

Нехай уроки основ християнської етики – будуть маленькими краплинками у формуванні духовності української держави.

І все ми маємо робити з любов’ю. Бог – любов!

• Жодна справжня чеснота не може існувати без любові. (Св. Тома Аквінський)
• Хто дарує любов – той любов отримує.(Б.Ферреро)
• Щоб змінити людей, їх треба любити. Вплив на них пропорційний любові до них. (І.Песталоцці)

Ми прагнемо перемін, але не завжди розуміємо, що найперше потрібно змінювати. Амонашвілі дає відповідь на це запитання

• Не буде ніякого оновлення життя, якщо кожен із нас не оновить свою душу.
• Великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця. (Бруно Ферреро)
• Насамперед потрібно змінити своє серце; зрештою, це єдине, що ми справді здатні змінити. (Генрі Ноуен)

Ми повинні змінитися самі і допомогти змінитися дітям. А це можливо лише з Богом.

• У душі, з’єднаній з Богом, безперервно квітне весна. (Св. Іван Марія Віаней)

Тому ми маємо:

• Завжди знаходити  час для Того, Хто подарував нам цей час. Якщо у нас не вистачає часу для Бога, то пора змінити свій розпорядок.

Володарем часу є Господь. Ми тут – не вічні.  Тому нам потрібно встигнути принести у цей світ свою щиру посмішку, щоб поряд комусь стало радісно на душі, дарувати свою любов так, як робив це Ісус, подати  руку допомоги тому, хто спіткнувся чи впав, щоб він міг якнайшвидше піднятися. І лише з Богом нам це під силу зробити. Хто відкидає Бога, не має ні сьогоднішнього, ні майбутнього.

Тому приділяймо час духовному розвитку, ділімося знаннями з дітьми та один з одним.

• Більше щастя давати, ніж брати. (Дії 20, 35)
• Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей. (Кол. 3,23)
• Життя коротке. Поспішай творити добро. (О. Довженко)

Робімо добро для радості, для щастя. Уроки охе допомагають стати щасливими. Якщо ми хочемо щастя для майбутнього покоління, для нашої держави,  у школі повинні викладатись предмети духовно-морального спрямування.

         Нехай всі зміни в нашому житті трапляються лише для того, щоб принести радість і щастя.

Тому нехай Господь благословляє нас на цій дорозі, якою ми йдемо разом з вами, дорозі до вічності, дорозі на якій ми несемо науку найбільшого учителя Ісуса Христа.

Ганна Самолюк

2020 рік - рік Біблії. Чудова нагода прочитати цю Книгу книг за один рік.
Пропонуємо календар читання. 

Виходячи із завдань християнської етики, цей навчальний предмет стає чи не найголовнішим у системі шкільних предметів, адже звернутий до душі дитини, до її внутрішнього світу, допомагає дитині стати справжньою Людиною. Ми повинні допомогти зрозуміти, що на першому місці у житті кожного християнина має бути Бог, навіть не батьки, навчання, спорт та інші корисні речі, а Бог.  Як сказав святий Августин, «коли Бог на першому місці, то все на своїх місцях».

То ж з якого віку потрібно прищеплювати дітям духовні християнські цінності? Думаю, відповідь однозначна: від народження. Саме в сім’ї закладаються основні підвалини духовного виховання, формування яких повинно продовжуватись у дитячих садочках та школах. Таким чином буде забезпечений системний підхід та принцип систематичності та послідовності у викладанні християнської етики.

Важливо «не загубити» цей предмет при переході до нових навчальних програм відповідно до Концепції НУШ. В обидвох запропонованих типових освітніх програмах (О. Я. Савченко, Р. Б. Шияна) для 1 класу НУШ у варіативній складовій відводиться одна година для курсів за вибором, факультативів. Ця година може бути використана і для викладання основ християнської етики.

Що для цього потрібно? Можна запропонувати такий алгоритм:

1. Ознайомити батьків із навчальними програмами та можливістю викладання християнської етики як курсу за вибором або факультативу.
2. Якщо батьки виявили бажання, щоб їх діти вивчали християнську етику, то вони звертаються із письмовою заявою до директора школи із проханням організувати вивчення даного курсу для їх сина чи дочки.
3. Педагогічна рада  школи на своєму засіданні погоджує навчальні програми.

Кожен навчальний заклад повинен індивідуально підходити до вирішення цього питання, виходячи із наявності кваліфікованого вчителя християнської етики та бажання батьків. І звичайно, розпочавши викладання християнської етики, прододовжувати у наступних класах.

Ще один важливий момент – фінансування. Але я думаю, що на предметі, який відкриває шлях до Вічності, економити не можна.

Хто відкидає Бога, не має ні сьогоднішнього, ні майбутнього. Зараз нас ніхто не ставить перед вибором: жити з Богом чи без Бога. Ми самі повинні чітко усвідомити, лише Ісус – Дорога, Правда і Життя, лише з Господом ми піднімаємось вгору, без Бога – падемо вниз.

Ганна Самолюк

Історія жінки

Так, жiнка в свiт приходить для любовi!
Любити маму – поки ще мала,
Любити ляльку – трохи пiдросла,
А коли вперше вийшла за порiг,
Любити сонце i м'який морiг,
Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,
Бо жінка в свiт приходить для любовi.

Вона росте – росте її любов,
Ростуть її бажання i надїї.
І от приходять роки молодiї,
І по землi вона не йде – несеться,
Тривожно прислухаючись до серця,
Що в гулi мiст чи шелестi дiбров
Пiдкаже їй: – Оце твоя любов!

Це та любов, що перша i остання!
Такої ще на свiтi не було!
Її дiткнутися не смiє зло!
Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя!
Вона – твоя ! Вона лише твоя!
Тобi її на сотню рокiв стане!
Це та любов, що перша i остання.

І відшумить весільний водограй,
Та як же знову свiту не радiти,
Коли народжуються в тебе дiти!
І ночi всi недоспанi дарма,
Коли воно лепече вперше: – Ма...
І ти – свята. І в серцi в тебе рай,
Хоч здаленiв весiльний водограй.

І от пливуть лiта, лiта, лiта...
Годуєш всiх, сама, бува , голодна,
Часами все те винести не годна,
Та будеш захищати як в бою,
Оту домашню каторгу свою
Хоч сум торкає очi i уста,
І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....

Але якби усе почати знов?
Адже обiд щоденний – це любов!
Сорочка, чисто випрана, – любов!
І ночi, що не спала ти – любов!
І пiсня, що спiвала ти, – любов!
І квiти, що посiяла, – любов!
І очi правнукiв яснi – любов!
І Україна вся – одна любов!
Було б все так, якби почати знов.
Жiноча доля в свiтi – це любов.

Галина Гордасевич

Тієї ночі яка ще не знала що вона свята
не підлабузники
не підлесники
не кандидати у сановники
не чиновники
чи пронози
не хвальки мовляв "я був там перший"
не телерепортери не журналісти
а найближчі завжди рідні
анальфабети зі щирим серцем
і мудреці - бо шукають
бігли неспокійні
чи Він не промерз
чи зоря в останню мить Його не злякала
чи пелюшки в Нього сухі
чи не захрип біля ангела що співав так гарно
чи не коле Його сіно
чи норовистий осел не образив свого господаря - добродія вола

коли розсудливі обурювались
всемогутній Бог став людським дитям
простягає безпорадно руки
і світ не перевернувся
а всміхнувся згорблений і почав випрямляти спину

Ян Твардовський
пер. Дзвінка Матіяш

Різдво Ісуса Христа
Лк.2: 1 – 7

    Йосиф з Марією як законопослушні громадяни ідуть до Вифлеєму – міста, Давида, щоб записатися. Цим самим вони підтверджують своє походження з роду Давида, а також, що такі історичні особи жили у цей період.
    Коли ангел розвіює сумніви Йосифа, він із усією відповідальністю береться за виконання покладених на нього обов’язків. Адже він має виховувати і турбуватися, опікуватися і доглядати Божого Сина. Йому боляче, що вагітна Марія повинна подолати шлях з Назарету до Вифлеєму, тому він у всьому старається їй допомоготи, підтримати. Йому ще важче на душі, коли виявляється, що немає місця в заїзді і Марія вимушена народжувати у стаєнці. Але на допомогу приходить Марія. З її сторони Йосиф не чує жодного нарікання, жодного докору стосовно даної ситуації. Задумаймося, як ми поводимось у подібних ситуаціях? Чи звинувачуємо один одного, докоряємо? Чи терпеливо, як Марія, переносимо труднощі? Йосиф лише молитвою може допомогти Марії. Тут діє Бог. Але, не дивлячись на це, Йосиф усвідомлює свою відповідальність за сім’ю, він розуміє свою місію. У певні моменти ангел говорить до Йосифа, не до Марії, даючи йому вказівки. Цим він ще більше підкреслює важливість завдання, яке вони повинні виконати. А Йосиф, як голова Пресвятої родини, в першу чергу про це повинен попіклуватися. Даючи поради Йосифові, Господь піклується про Свого Сина.
Важкі впробування переслідують Святе Сімейство до народження Ісуса, під час народження і після (втеча до Єгипту), але вони разом переносять труднощі, не нарікають, не звинувачують один одного, як це буває у наших сім’ях. Постійні докори, непорозуміння, часто хтось один несе весь тягар труднощів. А чи не легше разом? Звичайно, що так. Це нам показали Йосиф і Марія.
    Починаючи від народження, у житті Ісуса є різні труднощі, проблеми, терпіння. Все це є у житті Бога Святого. То чому ми грішні маємо не терпіти? Хочемо, щоб нас оминала ця чаша. І далі продовжуємо грішити.
    Ісус народжується в стаєнці, сповите Дитя Марія кладе у ясла. Чому Цар світу народжується в убогій стаєнці, лежить на сіні в яслах? Терпить переслідування? Хіба Бог не міг потурбуватися про чудові умови при народженні Сина, про охорону і безпеку для Ісуса? Хоча б про місце в заїзді? Міг. Але того не зробив. Ісус приходить на землю як звичайна людина, народжується від жінки, як кожен із нас. Та ще у яких умовах. Святий приходить у грішний немічний світ, щоб врятувати нас від гріха. Прийшов до бідних і багатих (пастушки першими вітають Ісуса, а через півтора – два роки царі). Чому пастушки? Бо вони покірні. Бог винагороджує покірних. Щоб наблизитись до Ісуса, потрібно мати покірне серце.
    Як ми здійснюємо приготування до Різдва? Що у цей час у нас на першому місці? Матеріальні речі? А може ми готуємо своє серце, щоб у ньому міг поселитися Спаситель, Цар Царів? Яке наше серце? Можливо, нам потрібно навести порядок у своїй душі (прибрати, поскладати все на свої місця).

У свято свят, яке несе надію,

Господня ласка серце хай зігріє,

нехай добро панує у родині

і щастя буде в кожній днині.

Христос Воскрес!